Стінгазета "Він був пророком у своїй вітчизні"

ВІН БУВ ПРОРОКОМ У СВОЇЙ ВІТЧИЗНІ

 В'ячеслав Чорновіла загинув 25 березня 1999 року в аварії на трасі Борис­піль - Золотоноша. Авто народного де­путата зіткнулося із КамАЗом, що стояв поперек дороги, Причини ДТП доте­пер невідомі. 23 січ­ня 2009 року народні депутати Кендзьор і Стойко заявили, що мають дані від свідків про те, що В'ячеслав Чорнові л і його водій Євген Павлов після зіткнення з вантажів­кою були живими, але їх добив касте­том невідомий чоло­вік. Правоохоронці ж назвали цю трагедію звичайною аварією... Кілька штрихів до портрета політика, журналіста, дисиден­та, правозахисника у його молоді роки

 У 50-х роках минулого століття навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Він перейшов сюди із філологічного факультету, але з перших днів навчання показав себе зразковим студентом й активістом у громадському житті. В'ячеслав Чорновіл став комсоргом  групи і членом комітету комсомолу університету. Мав нестримний потяг до знань. Він цікавився не тільки загальноосвітніми предметами, а й історією України, зокрема національно-визвольним рухом. У той час хрущовської відлиги дещо була послаблена цензура щодо вивчення цих матеріалів. Вод­ночас він також був добре ознайомлений із тво­рами марксизму-ленінізму, згодом маючи під­стави і потугу знань піддавати їх належній кри­тиці.

У стосунках зі студентами Чорновіл був компанійським і активним, але в друзі обирав небагатьох. Його найменше цікавили картярство, мандрівки по кав'ярнях і просто пуста порожня трата часу. Натомість порухи серця були іншими. Скажімо, поблизу Києва був санаторій для людей, прикутих до ліжка. З його ініціативи його  група студентів брала шефство над цими людьми: читали книжки, приносили фрукти, намагалися урізноманітнити життя.

У 1960 році В'ячеслав Чорновіл виявив ініціативу й відправився на комсомольську будову в тодішнє місто Жданов, де на той час тривало спорудження металургійного комбінату. (Можна сказати, що саме під впливом Чорновола і  поїхав працювати за комсомольською путівкою - аж у Карагандинську область у Кахахстані його друг і одногрупник Олександр Шеремета). З тієї будови він повернувся сповненим багатьох вражень. Двояких вра­жень. Розповідав нам, що комсомольська ініціатива була насправді великою ілюзією, показною справою. Його вразили пияцтво в робітничих гуртожитках, затримка з поста­чанням матеріалів, приписки зробленого на комсомольській будові тощо. Зате, звичайно ж, набув великих життєвих вражень.  Саме в ці студентські роки й формувалася громадянська позиція В'ячеслава Чорновола, що більше проявилася в майбутній його визначній державницькій діяльності, про яку відомо.

Дипломна робота Чорновола стосувалася публіцистики Бориса Грінченка, видатного письменника, громадського діяча. Науковим керівником у нього був професор Павло Федченко. Оцінивши рівень роботи, він казав, що при незначному доопрацюванні ця тема дипломної могла б стати основою для канди­датської дисертації. Мабуть, Чорновіл мав таке бажання підготувати її, бо мені відомо, що він склав кандидатський мінімум, але відбулися сумнозвісні процеси після демонстрації фільму "Тіні забутих предків", що не дозволили йому надалі зробити крок у науку. Ще перед арештами інтелігенції  зустрівся з В'ячеславом Чорноволом у Львові Павло Федченко, де він працював на телестудії завідувачем відділу молодіжних передач. Уже тоді В'ячеслав скаржився на диктат, який відчував із боку партійних органів, відчувався якийсь душевний злам у його психології колишнього комсомольського активіста.  І це визначило його подальший шлях людини – борця із системою, яка випробувала на ньому найвишуканіше методи знищення.