Мета: ознайомити учнів з передумовами та процесом
створення УСС, його ідеологічною основою, метою створення на теренах
українських земель, участю УСС в подіях Першої світової війни, дати оцінку
місцю і ролі М. Галущинського, Г. Коссака, М. Тарнавського, О. Степанівни, І.
Франка в діяльності УСС, культурно-освітній діяльності «усусів»; виховувати у
дітей розуміння історичної епохи та причетності УСС до становлення української
армії початку XX а. та боротьби за незалежність; сприяти формуванню особистого
бачення місця УСС в історії нашої Батьківщини, виробляти вміння аналізувати
діяльність УСС та видатних діячів «усусів»; виховувати почуття патріотизму та
любові до Батьківщини та її минулого.
Навчальні предмети: історія України, всесвітня історія, українська література.
Учасники проекту: учні 10-го класу.
Ключове питання: Яку роль відіграли Українські
січові стрільці у національно-визвольному русі нашої Батьківщини на початку XX
століття?
3. Яким був бойовий шлях Українських
Січових Стрільців?
Презентація проекту
Учитель. Початок XX ст. український народ
зустрів розрізнено і не сформовано. Проте сторічний період національного
відродження і трансформації дав свої плоди. Особливо відчувались вони в
Австро-Угорській імперії, де українців визнали за окремий народ, який може творити
свою самостійну політичну історію. Кульмінація формування етнічної цілісності
припала на останні перед Першою світовою війною роки. Політичну активність і
культурно-духовне відродження українського народу доповнюють утворення перших
воєнних організацій січових стрільців, які стали самостійницьким викликом
російському пануванню в Україні. У Січовому стрілецтві знайшли відображення
кращі прагнення патріотичної молоді України. Стрілецькі формування відіграли
особливу роль, адже саме вони стали основою національних збройних сил за часів
визвольної боротьби українців на початку XX ст.
У незалежній Україні існує потреба
подальшого дослідження цієї теми, її вивчення та інформативного поширення,
оскільки за радянських часів доступ до цієї інформації перебував під грифом
«Секретно».
Учитель поділяє клас на три групи істориків,
журналістів і фотокореспондентів, які отримують самостійні завдання
дослідницько - інформаційного характеру.
Історики
1. Відшукати дані про утворення
Українських січових стрільців.
2.
Підготувати інформацію про діяльність М. Тарнавського, Г. Коссака, П.
Франка, О. Степанів, М. Галущинського.
3.
На основі винайденого матеріалу простежити бойовий шлях УСС, звернувши
увагу на битви на Ужоцькому перевалі, біля Маківки та горі Лисоня.
4.
Зробити висновки щодо цих історичних подій.
Журналісти
1.
Знайти дані про культурно-просвітницьку діяльність УСС.
2.
Відшукати дані про вшанування воїнів УСС у нашому краї.
3.
Підготувати мультимедійний проект про воїнів УСС.
Фотокореспонденти
1.
Зібрати фотодокументи, які б свідчили про діяльність УСС та фото видатних
діячів та командирів УСС.
2.
Зробити добірку малюнків про Українських січових стрільців.
3.
Зібрати військову символіку УСС.
Учитель. В історію українського народу
Українські Січові Стрільці вписали нев’янучі сторінки слави. Вони є вікопомними
тому, що січові стрільці стали заключним акордом епохи галицько-українського
відродження і своїми невтомними змаганнями звели величну споруду: незалежну
державу, ім’я якої Західноукраїнська Народна Республіка. За допомогою групи
істориків ми дізнаємось про утворення УСС, ознайомимось з біографіями
видатних діячів УСС, простежимо бойовий
шлях «усусів».
►► Виступ групи істориків
1-й доповідач. У 1912
р. австрійський уряд для популяризації воєнщини звернув увагу на відродження
антиросійського польського мілітаризму і дав дозвіл на створення легальних
військових польських товариств. Цією нагодою скористались українці, і вже
навесні 1913 р. заклався у Львові Український січовий союз, а згодом було
затверджено Статут Українських січових стрільців на чолі з В. Старосольським
та Д. Катамаєм. Організація поділялась на два напрямки: УСС-1 — студенти і УСС-
2 — робітнича та селянська молодь. Всього існувало 96 організацій. Від самого
початку в товаристві не було ідейної єдності, тут існували дві течії:
самостійницько-державницька та австрійсько- лоялістична. Але зрештою перемогла
австрофіль- ська ідея: українські національні інтереси мали йти у фарватері
австрійських.
Діяльність УСС розгорнулась на теренах
Галичини і Буковини і передбачала військово-організаційну і технічну
підготовку їх членів. Українське січове стрілецтво виникло на базі товариств
«Сокіл», створене у Львові ще 1894 р. за ініціативою В. Нагірного, «Січі»,
заснованої у 1900 р. заходами К. Трильовсько- го, та таємного військового
гуртка «Пласт», заснованого 1911 р. за ініціативою І. Чмоли, П. Франка, О.
Степанів, В. Кучабського Р. Сушка.
Із 1913 р. «Січові стрільці-1» почали
видавати перший український військовий, ідеологічний журнал «Відгуки», що
популяризував гасло збройної боротьби за українську державність.
Навесні 1914 р. спільними зусиллями О.
Семенка та О. Демчука було створено «Правильник піхотинців», у якому вміщено
переклад необхідних військових команд українською мовою. «Правильник» було
введено в дію 20 червня 1914 р. Він містив 17 розділів, в яких
регламентувалися правила внутрішньої служби, підготовки до бою, а також
методика ведення бою всіма підрозділами піхоти.
Згідно із задумами керівництва січового
стрілецтва, дисциплінуючим фактором мали бути стрілецькі відзнаки та
однострої. Основну відзнаку — січову стрічку синьо-жовтого кольору — замінили
на зручніші синьо-жовті кокарди. Був розроблений також спеціальний однострій,
де за основу було взято австрійську військову форму, оздоблену в українських
традиціях. Він став більш практичним і придатним для польових вправ та участі
у воєнних діях.
Зусиллями ватажків стрілецького руху більшість
товариств були забезпечені вогнепальною зброєю. Зокрема, на військових складах
закуповували неробочі гвинтівки, які ремонтували місцеві умільці. Так, на початок
1914 р. «Січові стрільці-2» закупили чималу кількість гвинтівок системи Верндля
й декілька гвинтівок найновішої системи Манліхера.
За пропозицією К. Трильовського всі «Січі»
і товариства «Січові стрільці» взяли участь у святкуванні 100-річчі з дня
народження Т. Шевченка. 28 червня 1914 р. у Львові понад 10 тис. січовиків та
півтисячі стрільців у одностроях пройшли маршем. Завершенням ювілею були
військові вправи УСС під проводом сотника К. Гутковського. На міському майдані
окремі стрілецькі відділи зі Львова, Борислава і Яворова виконали військові
бойові вправи. Це був перший виступ УСС перед власним громадянством і зовнішнім
світом.
Таким чином, основним завданням
стрілецьких товариств протягом 1913-1914 pp.
стала підготовка їх членів до
війни проти Росії, яка вже була очевидною.
6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло»
з’явилося звернення Головної української ради «До всього українського народу»,
в якому проголошувалась необхідність утворювати полки українських добровольців
під назвою Українські січові стрільці (УСС).
Такий крок українського політичного
проводу був зрозумілим, адже пролита кров і людські жертви мали, на думку
українських політиків, зняти недовіру австрійської влади до українців, і результаті
— максимально наблизити урядову політику до національних вимог українського
населення. Політичні діячі ГУР розраховували не стільки на військові результати
діяльності УСС, скільки на політичні наслідки їх існування.
Ініціатива українських політиків і
масовий ентузіазм населення східної Галичини у створенні УСС виявилася
цілковито несподіваною для віденських урядових кіл. Із військової точки зору
існування такого легіону було бажаним, але питання полягало в тому, де взяти
кошти на озброєння. Та тільки формування корпусу УСС йшло вже повним ходом,
процес став невідворотним. У військовому міністерстві та Генштабі вимушені
були безпосередньо зайнятися питанням українського добровільного корпусу і,
відповідно, було прийнято рішення про попередні витрати на озброєння Січових
стрільців і проведення необхідної агітаційно-роз’яснювальної роботи серед
населення.
Наприкінці серпня 1914 р. до Львова
прибув представник військового міністерства полковник кавалерії Молік, який мав
на місці проінспектувати формування корпусу УСС. Галицький намісник граф С.
Коритовський не розділяв ідею українського війська, а з приїздом Моліка
австрійський уряд фактично погодився на формування українського легіону
чисельністю до 5 тис. осіб.
У зв’язку зі швидким наступом російських
військ на Львів було затримано остаточну організацію УСС, а її центр
перенесено до м. Стрия. У цей час змінюється ставлення австрійської влади до
УСС. Хоч Австро-Угорщина і відчувала гостру потребу в їх використанні проти
Росії, проте, виявляючи недовіру до українських військових частин, у Відні
призупинили процес утворення додаткового корпусу УСС. У Генштабі не створили з
легіону УСС одноцільного військового з’єднання, а розділили його на 10 окремих
загонів-сотень із 220 бійців у кожному, які займались розвідницькою та
диверсійною роботою.
Таке ставлення з боку австрійського
командування спричинило велике незадоволення стрільців. Ще більше масла у
вогонь додали поразки австрійської армії на Східному фронті і подальше звинувачення
українців у зраді.
Розуміючи марність надій на формування
українського війська, восени 1914 р. відбулося військово-організаційне
впорядкування легіонів УСС: створено 10 сотень по 220 осіб у кожній, поділених
на два курені.
Загалом бійці підрозділів українських
січових стрільців дуже добре показали себе в бойових діях у Карпатах 1914-1915
рр., відзначилися у боях за Маківку та Лисоню.
Учитель. Безпосередню участь у
формуванні, створенні та діяльності УСС брало багато відомих українських діячів
того часу. Серед них був і син Івана Франка Петро.
2 - й доповідач. Петро Франко, родом з Галичини, був одним із діячів січового стрілецтва. На початку XX
ст. він перейнявся ідеями створення молодіж
них
об’єднань. Згодом разом з І. Чмолою, В. Кучабським, О. Степанівною, Р. Сушком,
О. Яримовичем 1911 р. створив таємний військовий гурток «Пласт», який став однією
із основ і базою утворення Українського січового стрілецтва. Після утворення
УСС П. Франко перебував у його легіоні, де обіймав посаду сотенного командира.
Петро Франко написав ряд нарисів та високохудожніх творів про січовиків. Серед
його робіт чільне місце посідає «Від Стрипи до Дамаску: Пригоди чотаря УСС».
Як бачимо, Петро Франко не стояв осторонь
національно-визвольних змагань, громадсько-культурного та літературного життя.
Він і зброєю, і пером відстоював ідеї відновлення самостійної держави.
Учитель. Біля витоків УСС стояв
громадсько- політичний діяч межі ХІХ-ХХ ст. Михайло Галущинський.
3 - й доповідач. Михайло Галущинський народився на Тернопіллі у 1878 р. Здобув освіту у
Львівському та Віденському університетах. У студентські роки брав активну
участь в українському громадсько- політичному життя, очолював «Академічну громаду»
у Львові та «Січ» у Відні. Разом із В. Старосольським і С. Горуком (майбутнім
отаманом УСС) займався видавничою справою. Вони видавали перший український
студентський журнал «Молода Україна», в якому пропагувалась ідея побудови
незалежної української держави.
1914-1915
рр. Галущинський був призначений Бойовою управою УСС комендантом легіону
Українських січових стрільців, обійнявши посаду отамана. Із середини 1915 р.
він став військовим референтом при командуванні австрійської армії. Під час
першого періоду воєнних дій на початку Першої світової війни брав активну
участь у боротьбі «усусів» проти російської армії.
Учитель. Ще одна відома постать Січових
стрільців, з яким пов’язані перемоги та поразки
української
армії та без якого важко уявити «усусів», — це Григорій Коссак.
4 – й доповідач. Григорій Коссак народився на Львівщині наприкінці XIX ст. На початку
Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії, а згодом
відкликаний з діючої армії на прохання Бойової управи УСС для формування військового
формування УСС. Із серпня 1914 р. призначений отаманом Другого куреня легіону
УСС, а з січня по березень 1915 р. виконував обов’язки командира полку УСС. Під
час воєнних дій «усуси» під його командуванням брали участь у боях під
Маківкою, а згодом у битві біля гори Лисоня. Із березня 1915 по березень 1916
року Коссак обіймав посаду коменданта УСС. У 1915-1916 рр. був командиром
першого полку УСС. Цей командир став прикладом для своїх солдатів під час
жорстоких та важких битв проти російської армії.
Учитель. Жінка поміж стрільців! Це могло
викликати подив у багатьох. Але не постать Олени Степанів, яка ще напередодні
війни активно займалась громадсько-політичною діяльністю, а в роки війни
стояла нарівні з братами-«усусами» зі зброєю в руках.
5 – й доповідач. Родом із Перемишлянщини, Олена Степанів ще з юнацьких років вибрала для
себе шлях боротьби за українську національну ідею. Як і Петро Франко, вона також долучилась до творення
товариства «Пласт», займалась просвітницькою роботою, була учасницею руху львівських
патріоток (це рух українського жіноцтва, спрямований на медичну допомогу
населенню, ведення агітації, захист прав жінок і т. д.), а коли розпочалась війна, вона
кинула виклик долі та долучилась до збройної боротьби українського народу з
надією здобути для нього волю.
На початку серпня 1914 р. Олена Степанів
їде до Львова, де вступає до лав УСС. Вона бере участь у карпатських боях
«усусів», була призначена як старшина за званням комендантом патрулів. За відвагу на полі бою (битва біля гори Маківка) їй
надали ступінь хорунжого. У 1915 р. вона потрапляє до російського полону.
Приклад відваги Олени Степанів — це приклад
для наслідування молодим поколінням хоробрості, відваги, самопожертви заради
інтересів України.
Учитель. Варто також пригадати командира
УСС Мирона Тарнавського, який залишив свій слід у діяльності Українських
січових стрільців.
6 - й доповідач. Мирон Тарнавський народився у Галичині. Після закінчення гімназії у Бродах
та військового вишколу став поручником та перебував на службі в
австро-угорській армії. Спочатку він служив у Галичині, де і здобув чин
капітана. У перші роки війни перебував на австрійсько-російському фронті. Коли
розпочалось створення військових формувань УСС, його було відкомандировано для
допомоги. Тарнавський з січня 1916 р. очолив школу і кіш у Розвадові, де під
його керівництвом старшини навчального підрозділу домагались високої
індивідуальної підготовки стрільців. Цьому сприяла і висока дисципліна, яка
була основою навчання.
Із вересня до грудня 1917 р. обіймав
посаду коменданта Легіону УСС. Стрільці під керівництвом Тарнавського брали
участь у воєнних діях під Ярославичами, Буськом, Львовом, Городком. За
військові заслуги він отримав звання підполковника та нагороджений
австрійськими та німецькими медалями.
Учитель. Ми пригадали лише декілька осіб,
які зробили свій внесок у створення та діяльність УСС. Зрозуміло, цей список
можна продовжувати, бо славних людей, борців за незалежність та свободу України
було дуже багато. Кожен з них робив все, аби наблизити перемогу над ворогами і
здобути таку жадану свободу. Шлях до свободи — це боротьба, яку вели «усуси»
від самого початку Першої світової війни.
7-й доповідач. Коли
почалися воєнні дії, фронт на місці не стояв, а просувався на захід. Війська
УСС були евакуйовані до Стрия, а вже 25 вересня
р.
«усуси» вступили у свій перший бій у районі Турки—Сянок. Інша група УСС
обороняла Ужоцький перевал, де зазнала поразки.
У жовтні 1914 р. австрійські війська
провели ряд наступальних операцій, в яких діяв корпус генерала Гофмана у складі 129, 130 і 131 бригад.
Разом з ними у бойових операціях брали участь і УСС. УСС йшла трьома шляхами: 1
— Воловець — Стрий, 2 — Ужок — Турка — Дрогобич, З —- Борислав — Нагуєвичі —
Дрогобич.
Наступ корпусу почався ударом в околиці
Ту- хольки і Лавочного (брали участь сотні Д. Вітовського і О. Будзиновського) і далі продовжився
на Турку, через Явору, Ісаї, Кропивник, Східницю, на Борислав і Нагуєвичі. Інші
сотні відзначилися під Козловою (сотня І. Коссака), під Коросно (О. Бук-
шований), під Сколе і Стриєм, на горі Лисій, під Дрогобичем, під Добрівлянами
(сотня Р. Дубинсько- го), на горі Кобила (Д. Вітовський), під Сукілем і
Синьовидсько, під Губищами, на горі Ключ. Слід зазначити, що у жовтневих боях
«усуси» повернулися до ідеї партизанської війни. Після жовтневих операцій всі
сотні УСС були відведені до Анабергу. Тут «усусам» були вручені перші бойові
нагороди.
УСС брали участь у наступальних операціях 1915 р. У червні вони першими увійшли до міста Галич,
піднявши над містом синьо-жовтий прапор. Славною, а разом з тим і трагічною віхою
на бойовому шляху УСС, стали виснажливі бої біля гори Маківка та гори Лисоня.
Під тиском активного наступу російської армії, що тривав з квітня до початку
травня 1915 р„ війська УСС, що доволі довго тримали героїчну оборону, зазнали
поразки. У серпні-вересні 1915 р. виснажливі бої проходили і біля гори Лисоня.
Січові стрільці потрапили в оточення, вирватись з нього вдалось лише невеликій
їх частині.
До березня 1915 р. командиром УСС був отаман
Михайло Галущинський, надалі легіон очолювали послідовно отаман Григорій
Коссак, сотник Василь Дідушок, підполковник Антін Варивода, поручик Дмитро
Кренжаловський, отаман Мирон Тарнавський, сотник Осип Микитка.
Австрійське і німецьке командування
неодноразово відзначало героїзм «усусів», їхні високі моральні якості й
навіть називало полк УСС «найкращим підрозділом всієї австро-угорської армії».
В умовах наростання у військах австро-німецького блоку антивоєнних настроїв,
непоодиноких випадків дезертирства бойова звитяга «усусів» була справді
нетиповим явищем. В її основі був патріотизм січових стрільців, їхнє
переконання, що в цій війні вони віддають свої життя і проливають кров за
світлу мету: відродження незалежної української держави і щасливе життя
народу. Війна породила новий тип українців у способі мислення, поведінці,
усвідомленні своєї гідності, розумінні своїх прав та обов’язків.
Єдиним фактором, який впливав на
цілісність прагнень українського народу, було те, що тривала братовбивча війна.
Так, українці воювали у складі армій, які протистояли одна другій. Частина була
у складі російської армії, а УСС — у складі австро- угорської. Таке
протистояння заважало консолідації нашого народу, а сама війна стала руйнівною
для території України, тому що воєнні дії на Східному фронті велися в основному
на наших землях.
Учитель. Якими були наслідки війни для
України та у чому полягало значення утворення УСС?
Висновок. Наслідки війни для українських
земель були жахливими. По-перше, великі демографічні втрати, які становили
понад 500 тис. осіб; по-друге, війна була для українців братовбивчою; по-третє,
тривав занепад промисловості та сільського господарства, населення перебувало
в стані зубожіння. У ході війни Російська та Австро-Угорська імперії послабили
тиск на українські землі, що стало каталізатором майбутніх революційних подій
в Україні.
Зростала національна свідомість і почали
назрівати умови для створення незалежної української держави.
Існування січового стрілецтва стало потужним
фактором для формування збройної ідеї незалежності України. УСС відіграло
особливу роль як основа збройних сил, що робили нові спроби вибороти українську
незалежність у 1917-1920 рр. Такою силою постала створена на базі УСС Українська
Галицька армія.
Учитель. Не лише зброєю, а й словом
боролись «усуси» проти своїх ворогів. Ми уже згадували про
культурно-просвітницьку діяльність окремих діячів УСС. Надамо слово групі
журналістів.
►► Виступ групи журналістів
1 - й доповідач. Українські січові стрільці здійснили справжній прорив і в національному
житті, пробудивши свідомість і вивільнивши енергію глибоких верств корінного
народу Галичини в галузі культури, письменництва, мистецтва, музики. Цьому
значною мірою сприяла діяльність утвореної на початку вересня 1914 р. «Пресової
Квартири», а також таких самородків, як Роман Купчинський, Лев Лепкий, Іван
Іванець, Осип Курилас.
У культурологічному процесі визначне місце
посіла пісенна творчість, яка особливо активно розвивалася за часів перемир’я
1915-1916 рр. Воістину бояном стрілецтва став Роман Купчинський, який пройшов
славний і тернистий шлях в УСС від першого і до останнього дня. До сьогодні на
Західній Україні знають його чудові пісні: «Ой там, при долині», «Ой цвіла
черемха», «Як з Бережан до Кадри» та багато інших.
Блискучим і багатогранним обдаруванням
визначався Лев Лепкий, який прибув до легіону в 1915 р. Його пісенний спадок
складається з таких пісень, як «Маєва нічка», «Казала дівчина», «Хай живе» і
багато інших.
Поезія, що стала стрілецькими піснями, народжувалася
з-під пера цілої галереї самобутніх поетів, таких як Ю. Назарак, П.
Карманський, Ю Шкрумеляк, М. Голубець, А. Лотоцький, Г. Трух. В історії залишилася
велика кількість пісень безвісних авторів.
2 - й доповідач. Основним музикою УСС був керівник оркестру Михайло Гайворонський. Він поклав
на музику як власні твори, так і вірші відомих стрілецьких поетів.
Урочистим гімном УСС став твір «Ой, у лузі
червона калина» (слова С. Чернецького, музика М. Гайворонського).
Про бойові звитяги УСС писали В. Бобринський,
А. Баландюк, Л. Луців, М. Угрин-Безгрішний. Розпочалось видавництво з грудня
1915 р. стрілецького часопису «Шлях», де регулярно виступали А. Лотоцький, Д.
Вітовський, І. Балюк.
Спільне життя породило своїх стрілецьких
літописців — В. Дзіковського, О. Назарука. Життю і побуту УСС присвячена
одноактна п’єса Ю. Назарука «Штурм на полукіпки». Мемуари про УСС пізніше
писали М. Заклинський, Л. Луців. їхні твори з’являлись на сторінках часописів
«Діло», «Свобода», «Світ», «Вісник Союзу Визволення України». За матеріалами
розмов зі стрільцями І. Боберський видав у 1915 р. збірку «Українські січові
стрільці в Карпатах». Другою публікацією про УСС стала книжка О. Назарука «Над
Золотою Липою».
Велику пропагандистську і
культурно-освітню роботу здійснювала «Пресова Квартира», яка постала з
ініціативи І. Іванця, Ю. Буцманюка, П. Герасиміва, М. Гірника та інших.
Опікуном її був І. Боберський. На її базі було створено читальню та бібліотеку.
«Пресовою Квартирою» видавались часописи «Шляхи», «Сам охотник», «Самопал»,
«Усусу».
3 - й доповідач. Мистецька сторінка УСС пов’язана
з іменами О. Куриласа, І. Іванця, Л. Геца, Ю. Назарка, В. Горобця та інших
діячів, які створювали свої полотна на теми життя і побуту стрільців, баталії
«усусів».
Багато цінного матеріалу створено та
зібрано фотографами — В. Яцурою, Ю. Буцманюком. І. Іва- нець та Л. Лепкий ввели
як елементи стрілецького строю шапку і блюзу, опрацювали проект бойового
стрілецького прапора. Заходами Української Бойової Управи видано листівки з
портретами тогочасних політичних діячів, старшин УСС, фрагментами з життя
легіонерів. У 1916 р. «усуси» брали участь у похованні Івана Франка у Львові.
Вершиною культурної праці УСС став створений ними український театр, що
працював у Галичині, а згодом у Херсоні. Була створена і своя театральна
трупа, до якої входили І. Рубчак, Я. Гриневич, Е. Кохан, О. Гірняк та інші. Як
бачимо, діяльність «усусів» була яскрава і багатогранна, що дозволило залишити
по собі спадщину, якою ми можемо пишатись.
Учитель. Під час воєнних баталій велика
кількість воїнів УСС полягли і були поховані на теренах наших земель. Де є
поховання «усусів» у нашому краї?
4 - й доповідач. Поховання воїнів УСС знаходяться
у Львові на Личаківському цвинтарі, на цвинтарях Знесіння, Голоско, Збоїща. На
території Тернопільщини існують поховання на Микулинецькому цвинтарі,
цвинтарях села Посухів, Залііцики, міста Збараж.
►► Подання матеріалів групою
фотокореспондентів
Учні цієї групи підготували фотодокументи
про діяльність УСС та видатних діячів і командирів УСС. Вони підібрали малюнки
та плакати про УСС; знайшли та представили військові символи УСС; матеріали про
бойовий шлях Українських Січових Стрільців, доповнені архівними фотографіями.
►► Підсумок проекту
Учитель. Перегорнувши останню сторінку
нашого проекту, ми можемо дати відповідь на ключове питання стосовно того, яку
ж роль відіграло українське січове стрілецтво у національно-визвольному русі
нашої Батьківщини на початку XX століття.
Учні підбивають підсумки.
Отже, Українські Січові Стрільці посіли
помітне місце в історії України як військові, ідеологічно свідомі люди, які
прагнули відродити за важких для українського народу умов державну
незалежність. Пам’ять про них буде
Немає коментарів:
Дописати коментар