Виступ присвячений УПА

Ведучий І. Століття за століттями наш народ змушений був братися за зброю, аби захистити свою землю від чужинецьких орд. Ця, Богом дана, прекрасна і неповторна земля, що зветься Україною, постійно ставала ласим шматком для завойовників, тож кожному поколінню українців доводилося боротися за свою національну ідентичність, свою свободу, соборність розчленованих ворогами різних мастей територій.

Ведучий ІІ. Той незборимий дух витав у нашому краї і впродовж усього минулого століття. І Україна таки здобула свою незалежність. Останніми, хто із зброєю в руках боронив рідний край від німецько-фашистських і комуно-московських зайд були вояки Української Повстанської Армії.

Ведучий І. Минуло багато років від того часу, коли збройні сили групи ОУН, відділи самооборони , почали об’єднуватись в армію. Волинь і Полісся стали колискою УПА. Потім УПА поширила своє функціонування на всю Україну.

Ведучий ІІ. Шлях організації українських націоналістів і Української повстанської армії досить складний і тернистий. Ми й досі не знаємо , напевно, багатьох його трагічних сторінок. Але головним є те, що основна програмна мета ОУН-УПА – утвердження суверенної держави. Та нам, нащадкам, треба, вочевидь, пам’ятати, що вояки УПА – не “бандити, українські буржуазні націоналісти”, як їх кваліфікувала злоклята імперія, а справжні борці за святу волю України.”

Ведучий І. У Відні в період з 28 січня по 3 лютого 1929 року відбувся І конгрес українських націоналістів, на якому з ініціативи Євгена Коновальця була створена Організація Українських націоналістів.

Українська Повстанська Армія ж зародилась на поліських теренах Волині близ села Вовчок Турійського району. Восени 1942 року тут постала легендарна “Січ” – колиска УПА. А у квітні 1948 року постановою Української Головної Визвольної Ради день 14 жовтня оголошено святковим днем УПА.

Учень 3.

 Любіть і боріться за щастя безкрає,

Згоріть без останку за край дорогий.

Блажен, хто горить, бо він попіл лишає,

А хто тільки тліє – один тільки гній.

Борня нам одкрила шляхи пурпурові,

Садами Вітчизни цвітуть береги.

Горіть і боріться! Без сонця любові

У серці й природі лиш тьма навкруги…

Горіть і боріться, любіть Батьківщину,

Огні свого серця єднайте в бою.

І вам не узнати ніколи загину, –

Безсмертний, хто любить Вітчизну свою.

Ведучий ІІ. У 1943 році було скликано нараду, на якій йшлось про те, скільки може бути задіяно людей в УПА у разі необхідності відкритого збройного виступу, про розподіл командирів, зброї, продуктів. Перше формування складалось з 450 чоловік і мало назву “Озеро”.

Ведучий І. Нові аналогічні групи створювались скрізь. На території Волинської, Рівненської, Тернопільської, Житомирської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Київської, Вінницької, Хмельницької і також Львівської областей.

Ведучий ІІ. Проводився набір молодих людей у танкові, авіаційні частини, старшинські і підстаршинські школи. На курсах вивчалися основи ведення партизанської війни, тактика, наука про зброю, санітарна служба, маскування, протитанкова оборона, історія визвольного руху в Україні, основи служби безпеки. Усі ці та інші факти свідчать, що Українська Повстанська Армія була добре налагодженою військовою організацією.

Учень 4.

 Українське військо, мов з могили встало.

Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,

Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,

Прапор України! Гідний, заповітний!

Вільну Україну не скують кайдани,

В обороні волі наше військо стане,

Заревуть гармати, закричать шаблі, –

Не дадуть в наругу рідної землі.

Від дощу, від грому оживе руїна,

Зацвіте квітками рідна Україна,

Творчий дух народу із могили встане,

І здивують всесвіт лицарі-титани. (О.Олесь)

Ведучий І. У своєму підпорядкуванні повстанці мали 5 шпиталів, млини, їдальні, в кравецьких і швейних майстернях шили однострій для повстанців. Службу божу правили українською мовою.

Вчитель. Однією з найяскравіших знакових постатей в нескінченному ряді подвижників українського національно-визвольного руху є Степан Бандера – провідник ОУН, організатор і символ героїчної і безкомпромісної боротьби українців за власну державність і свободу.

Ведучий ІІ. Виріс у сім’ї священика, де панувала атмосфера українського патріотизму й національно-культурних традицій, навчався на агрономічному факультеті Львівської вищої політехнічної школи. Після створення ОУН відразу ж вступив до неї, а в 1933 році його призначили крайовим провідником ОУН (тобто керівником ОУН на території Західної України). С.Бандера дійшов висновку, що вибороти незалежну України мирними способами неможливо, бо жодна імперія добровільно не захоче повернути українські землі українському народу. Тому необхідно покладатися лише на військову силу. Він почав створювати партизанські загони ОУН для боротьби проти чужинців. Разом з німцями він увійшов у Львів і 30 червня 1941 р. ним було проголошено Акт відновлення української держави.

Ведучий І. Ми знаємо, що фашистам це не сподобалось і 5 липня 1941 р. вони заарештували С. Бандеру. Його вивезли до Берліна, а потім кинули до концтабору Заксенхаузен, де він перебував аж до грудня 1944 р.

По закінченні війни він, голова проводу ОУН із центром у Німеччині, Степан Бандера – автор багатьох праць із питань політики та ідеології.

15 жовтня 1959 р. по вказівці Кремля його було вбито у Мюнхені Богданом Сташинським. Про цей тяжкий злочин дізнався увесь світ. Отже, С. Бандера був символом боротьби за вільну й незалежну Україну. Раніше в Радянському Союзі про Бандеру писали тільки негативне, а зараз існує інший підхід до тих подій.

Учень 5.

 Провіднику, я з Вами розмовляю, -

У мене чорна книга у руках…

Дивлюся Вам в обличчя і вивчаю

Безмежний біль і втому у очах.

Я дожила, (як це не дивно дуже),

До того дня, який творили Ви.

Здаю Вам звіт, Провіднику і Друже,

Всіх довгих літ своєї боротьби.

Це були ті літа в лісах, облавах,

В боях запеклих, знаних нам обом,

І ті, що у катів лукавих

Прийшлось провести в тюрмах під штриком.

Я не лякалась, Ви це добре знали,

Хоч говорили нам, що Ви в гробу.

Адже Ви з того світу приказали

Поборювати слабкість і брехню.

Тепер весна по Україні бродить…

Провіднику, я дуже Вас прошу,

Скажіть, чи голос мій доходить

Туди, де Вашу поклали труну?

Я з Вами все ще й нині розмовляю

Так, як тоді, коли були живі.

Такі, як Ви, ніколи не вмирають,

Такі, як я, все вірні і стійкі.

Хоч постаріла я від злої стужі,

Та духом все ще дальше у бою…

Провіднику мій, мій Великий Друже,

Я з Вами! Ви зі мною! Я – стою.

Ведучий І. Історія Української Повстанської Армії нерозривно зв’язана з іменем Романа Шухевича, людини, що творила цю армію та очолювала її протягом семи років – аж до своєї смерті.

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року в селищі Краковець Яворівського району Львівської області в родині відомого громадського діяча Осипа Шухевича.

Ведучий ІІ. Після закінчення середньої школи вступив до Львівської політехніки. 16-річним юнаком поповнив ряди підпільної української військової організації. Протягом 1925-1929 років в рамках цієї організації керував бойовими акціями проти польських окупантів. У 1938-39 рр. організовував збройні сили молодої української держави у Закарпатській Україні – «Карпатську Січ».

Ведучий І. 1940 року ввійшов до Революційного Проводу ОУН, потім організував та очолив Український Легіон. У серпні 1943 року Р.Шухевич обраний Головою Бюро Проводу ОУН, а з осені того ж року став Головним Командиром УПА.

Ведучий ІІ. Великий Збір УГВР, який відбувся у липні 1944 року, обрав Р.Шухевича Головаю Генерального Секретаріату УГВР, Генеральним Секретарем Військових Справ УГВР та затвердив Головним Командиром УПА. З того часу і аж до смерті(1950р.) Роман Шухевич керував національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, збройного підпілля проти гітлерівських та більшовицьких окупантів.

Ведучий І. 5 березня 1950 року енкаведисти оточили будинок у селі Білогорща коло Львова, в якому знаходився генерал Тарас Чупринка. Тут у нерівному бою загинув визначний діяч національно-визвольних змагань українського народу Роман Шухевич. 27 років із прожитих 43 віддав він визволенню українського народу від окупантів.

Учень 6 .

 Бувають ночі темні, наче нетрі,

Коли сказати серцю треба — цить!

Бо ж видно із Говерли та з Ай-Петрі,

Що в центрі України щось горить.

То над Збручем стоїть несамовитий

Вогонь, як дух, прип’ятий до стовпа.

Вогонь! Горить бензиною облитий

Роман Шухевич, командир УПА.

Вже тих нема, що мертвого палили,

Гарячий попіл висипали в Збруч,

Щоб не воскрес, не вийшов із могили,

Не взяв відомсти зброю обіруч.

А він горить! Тріщать кістки, як дрова,

І серце палахтить, немов свіча.

На тім вогні палає наша мова,

Гартується, подібна до меча.

Вже тих нема, що той вогонь розклали,

Та ні! Подумай, подивися в ніч, -

В пітьмі очима блимають шакали,

Потворні створи імперських сторіч.

Вони чекають попелу і тліну,

Щоб замести сліди НКВД,

А він горить і гріє Україну,

Коли на неї льодовик іде.

А він горить і не стає золою,

І не чорніє мученицька плоть,

І над його душею золотою

Ридає подивований Господь.

Бувають ночі… Страшно бути в хаті.

Виходжу й бачу над Збручем вогонь.

То він горить на сталінській цераті,

І піт стікає з обгорілих скронь.

Ведучий І. Не можна не згадати і одного з визначних ідеологів українського націоналізму Юрія Липу – державно-політичного і громадського діяча, лікаря, письменника, поета, поборника самостійності України.

Учень 7.

 Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,

Ніхто не заплакав за вами,

Лиш в чистому полі ревіли гармати

І зорі вкривались сльозами.

Як вас хоронили у темну могилу,

Від крові земля червоніла,

Під хмарами круки стадами літали,

І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести похилились,

Калина зігнулась додолу.

Спіть, хлопці-соколи. Ми гостримо зброю.

І йдемо на поклик до бою.

Вчитель. Отже, ви прослухали короткі відомості про трагічну і водночас героїчну добу нашої держави.

Вчитель. Так, треба було чекати вічність, щоб Україна отримала те, що по праву з народження належить їй: волю, думку, життя, правду і пам’ять. Але ми дочекалися тієї миті, коли Україна встала з колін, бо душа нашого народу лишалася живою завжди.

Ми можемо стверджувати лише одне: була історія з важливими факторами, з кров’ю і плачем невинних жертв, з війною, яка велася не тільки проти ворогів, а й проти себе. Але ми не маємо права ставити в один ряд убивць і героїв. Можливо, ми не все бачили, не все знаємо, не все як слід розуміємо…

Була історія… З білими плямами і з чорними… І тепер стерти ці плями немає змоги. Те, що було, нікому не змінити, але треба пам’ятати одне: яка б не була наша Україна, вона для нас – єдина, рідна.