95 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Василя Сухомлинського
Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в
селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської
губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній
селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських
дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку.
Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.
Спочатку Василь
Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив
на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного
інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
В 17 років він
став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до
Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році.
Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює
викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.
У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем
йде на фронт. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої
школи, де він пропрацював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву
про вступ до ВКП(б) Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на
Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947
році Сухомлинський просився назад до школи.
В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором
Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх
днів. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та
літературно — публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив
у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему
«Директор школи — керівник навчально — виховного процесу».
З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук
РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці.
Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній
педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді
національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного
розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні
традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без
пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель
констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто
знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це
мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного
вихованця вміння бути
маленьким філософом, осмислювати світ через красу
природи.
Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини,
її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття
й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття
лишаються глухими до всього високого й благородного.
Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце
віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав:
«Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до
дітей». На мій погляд, ця теза має стати програмною для нашого вчительства і
для наших державотворців. Звернення до педагогічної спадщини В.Сухомлинського,
розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна
діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і
перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі
історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем
сучасної освітньої та виховної практики.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський
помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь
Олександрович Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань
і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох
країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став
визнаним класиком педагогіки 20 ст.
В. О. Сухомлинський — автор 41 монографії і брошури,
більше 600 статей, 1200 оповідань і казок. Загальний тираж його книг становить
близько 4 млн екземплярів на різних мовах народів нашої країни і світу. В
квітні 1970 року він закінчив роботу «Проблеми виховання всесторонньо
розвинутої особи» — доповідь для захисту докторської дисертації по сукупності
робіт. Всі праці Сухомлинського дають переконливе уявлення не тільки про
різносторонність педагогічних підходів Сухомлинського, але і про цілісність
всього його педагогічного мислення.
Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу,
загальним тиражем майже 15 млн примірників. Книга «Серце віддаю дітям»
перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання. В період з 1945 по 1970 рр.
надруковано 463 статті; у 1971–1986 рр. — 105 статей.
Найважливішими працями Сухомлинського є: «Виховання в
учнів любові і готовності до праці»; «Система роботи директора школи» ; «Як ми виховали
мужнє покоління» ; «Виховання моральних стимулів до праці у молодого покоління»
; «Людина неповторна»; «Праця і моральне виховання» ; «Шлях до серця дитини»;
«Щоб у серці жила Батьківщина» ; «Моральні заповіді дитинства і юності»;
«Народження громадянина» ; «Методика виховання колективу» та багато інших. У
1976 р. видані вибрані твори Сухомлинського у 5-ти т. У 1974 р. за книгу «Серце
віддаю дітям» Сухомлинський удостоєний Державної премії УРСР. Нагороджений
орденом Леніна та багатьма медалями. За свою педагогічну працю він був
нагороджений двома орденами Леніна, багатьма медалями Союзу РСР. З 1958 року
Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР, з 1958 р.
Заслужений вчитель УРСР. В 1968 року йому було присвоєно звання Героя
Соціалістичної праці. В тому ж році він був обраний членом-кореспондентом
Академії педагогічних наук СРСР. У 2011 році на честь Василя Сухомлинського
названа вулиця в Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар