Досліджуйте,
читайте, пишіть,
бо це вам треба!
(Ізидор Боднарчук)
Боднарчук Ізидор Іванович народився 11 червня 1938 року в селі Чернятин
Городенківського району Івано-Франківської області в селянській сім̕ ї.
Кандидат сільськогосподарських наук.
З 1945 по 1952 роки навчався в
Чернятинській семирічній школі, потім – в
Городенківській середній школі, яку закінчив в 1955 році. Після
закінчення школи поступив в Снятинський сільськогосподарський технікум на агрономічний
відділ, який закінчив у 1958 році. Потім
до 1961 року служив в армії. В цьому ж
році поступив на навчання у Львівський сільськогосподарський інститут на
агрономічний факультет. Не маючи матеріальних статків, після першого курсу
перевівся на заочне відділення.
Працював у радгоспі «Отинійський»
Коломийського району на посадах обліковця, помічника бухгалтера, бригадира. З
лютого 1963 року працював агрономом-насіннєводом, агрохіміком, старшим
агрономом Городенківського районного виробничого управління сільського
господарства.
В липні 1967 року поступив в аспірантуру при Львівському
сільськогосподарському інституті за спеціальністю «Землеробство».
Науково-дослідницьку роботу проводив на полях насінницького радгоспу «Зоря»
Городенківського району.
У 1971 році захистив дисертацію на тему
«Ефективність напівпарового обробітку грунту
в умовах західної частини Лісостепу України » і отримав науковий
ступінь кандидата сільськогосподарських наук.
На дослідній станції у селі П ̕ ядики під Коломиєю працював від 1970 року на посадах
старшого наукового співробітника, завідувача відділу рослинництва, землеробства, ученого секретаря.
То були роки наукових пошуків і
здобутків. Боднарчук Ізидор Іванович не був кабінетним ученим, теоретиком, не
послуговувався чужими здобутками. Він –
практик в повному розумінні цього слова.
Експериментував, шукав шляхів до високих врожаїв. Якщо 2-3 дні його не було в
кабінеті, колеги знали – Ізидор в полі експериментує, пробує свій варіант. «Моє перехрестя життя не за столом, а на
зеленому полі», - твердив він
колегам.
Молодий,
енергійний, ерудований науковець брав активну участь в громадській роботі,
зокрема у проведенні вечорів, присвячених пам ̕ яті Лесі Українки, Тарасові
Шевченку та ін. Був членом товариств «Знання» і «Книголюбів».
У 1982 році Вищою атестаційною комісією йому
присвоєно звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «Загальне
землеробство».
Наукові станції, в складі яких був Ізидор
Іванович, часто виїжджали з обміном досвіду в наукові установи областей
України, республік Прибалтики, Молдови. А це означало, що Ізидор Іванович мав
що сказати, передати своїм колегам-науковцям, бо його робота на цій ниві була
результативною. Частим гостем він був і в Кам ̕ янець- Подільському
сільськогосподарському інституті. Саме в кінці 80-х років сюди запрошували
наукових співробітників з дослідної станції І.І. Боднарчука, Д.Д. Корпанюка
читати лекції для студентів агрономічного
факультету.
Ізидор Іванович дуже шанував своїх батьків та сестер Ганну, Галину і
щосуботи їздив до них у село.
Ізидор Боднарчук був добрим сім’янином. Його
дружина Юлія Дмитрівна теж багато років працювала на дослідній станції. Вона
разом з Іриною Гнатівною Юрійчук займалися
селекцією зернобобових культур, написали багато наукових статей.
Разом
з дружиною виростили, виховали двох
дітей Івана та Тетяну. Дочекалися чотирьох онуків Нестора, Софії, Юлії,
Владислава.
Він кохався в пісні і багато років співав в
народному хорі «Золота тайстра»
дослідної станції. Будучи секретарем партійної організації наукової установи
Ізидор Іванович старався виконувати свої
обов̕ язки так, щоб не нашкодити людям, лояльно відносився до питань релігії.
За рекомендацією і підтримкою І.І. Боднарчука
кандидатські дисертації написали, а згодом – заступниками директора з наукової
роботи, пізніше – директорами Коломийської дослідної станції його
вихованці Дмитро Васильович Неміш,
Галина Іванівна Кунищак.
Ізидор Іванович чимало років був головою
екзаменаційної комісії в Снятинському сільськогосподарському технікумі.
Автор 50 наукових праць з питань способів
основного обробітку грунту під сільськогосподарські культури в сівозмінах,
сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
Наукову діяльність проводив, виходячи з
діяльності дослідної станції. Зокрема займався вивченням і вдосконаленням
елементів агротехніки озимих зернових культур, цукрових буряків, які в
подальшому входили до технологій вирощування цих культур, способів основного та
передпосівного обробітку грунту під сільськогосподарські культури в сівозмінах,
вплив їх на забезпечення сільськогосподарських рослин вологою, покривними
культурами, забур’яненість посівів, ураженість хворобами і пошкодженість
шкідниками, спеціалізованих сівозмін з різним насиченням зерновими, технічними,
кормовими культурами залежно від спеціалізації
сільськогосподарських формувань, енергозберігаючі системи обробітку
грунту.
Впроваджував елементи контурно-меліоративної
системи організації територій господарств, технології вирощування кукурудзи на
зерно і силос з метою підвищення
продуктивності сільськогосподарського виробництва.
Як вчений землероб і досвідчений фахівець
був пропагандистом досягнень науки та досвіду практиків з питань землеробства.
Брав активну участь в нарадах, конференціях, навчаннях керівників та
спеціалістів сільськогосподарських формувань, студентів.
Ізидор Іванович заповів для наукової бібліотеки багато книг
із власної бібліотеки, не жалкуючи за тим, що комплектував її десятиліттями.
Ізидор Іванович тяжко переніс трагічну
загибель сина, що і підірвало його здоров ̕ я. Помер 27 квітня 2003 року. Похований у м.
Коломия.
