понеділок, 21 грудня 2015 р.
ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ СЕЛА ЧЕРНЯТИН Городенківського р-ну Івано-Франківської обл.
ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ СЕЛА ЧЕРНЯТИН
Кожна
нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися
протягом багатьох століть і освячені віками.
Звичаї
народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і
в його історичному минулому. Вони разом з мовою – найміцніші елементи, що об’єднюють
окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова виробилися протягом усього довгого життя і розвитку
кожного народу.
В усіх
народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається
людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі
притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.
Староукраїнські
звичаї, що колись були пов’язані з початком нового року наших далеких предків,
пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до
сучасного Нового року, а друга – до свята введення в храм Пресвятої Богородиці
(4 грудня за новим стилем). Це свято в народній термінології звичайно
називається Введінням.
Початок
нового господарського року у введінських повір’ях виступає досить виразно. Хто
в цей день вранці прийде першим до хати, той буде першим «полазником» на новий
господарський рік. За народнім віруванням перший полазник приносить до хати
щастя або невдачу.
Якщо
першим до хати ввійде молодий гарний чоловік, а до того ще і з грішми – добра
ознака: ввесь рік у хаті будуть усі здорові і будуть «вестися гроші». Якщо ж
увійде до хати старий кволий чоловік, а до того ще й бідний – погана ознака: і
хворі в хаті будуть, і злидні заведуться… А найгірше, як увійде до хати стара
жінка – «то вже добра не жди…» Тому старші та бідніші люди колись стримувалися
колись заходити до чужої хати в день Введіння. Недобрий знак, якщо в цей день
хтось із сторонніх приходить що-небудь позичити.
Вважається, що до Введення можна лопатою
копати землю, а після нього і аж до самого Благовіщення – у жодному разі не
можна: земля має відпочити й до наступного літа сили набратися.
ДЕНЬ АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО
День св. Андрія Первозванного припадає на 13
грудня.
З давніх-давен у ніч під «Андрія» дівчата
ворожать і роблять різні заклинання, щоб угадати свою майбутню долю. Може, не
зовсім щиро, та все ж десь там «глибиною душі» дівчина вірить, що «Андрієва
ніч» допоможе їй пізнати свою долю – дізнатися, чи вийде вона заміж, а чи
доведеться знову дівувати цілий рік.
Пізно
ввечері дівчина набирає жменю зерна, сіє на снігу та промовляє:
«Андрію,
Андрію,
Коноплі сію,
Спідницею
волочу,
Заміж вийти
хочу»
Потім слід
набрати жменю снігу в тому місці, де сіяла зерно, і вже в домі, коли сніг
розтане, рахувати насіння. Якщо парна кількість виходить – подружнє життя буде
щасливим, а якщо непарна – не дуже.
ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Напередодні 19 грудня (а саме цього дня ми
святкуємо День святого Миколая) до всіх дітей нашого села завжди приходить
святий Миколай. Він кладе під подушки приємні подарунки. Тим дітям, які не
слухають своїх батьків або погано поводяться – святий Миколай приносить
тоненькі різочки.
Цього дня в
сільській церкві завжди відбувається відправа, де збирається майже вся громада
села.
НОВИЙ РІК – це одне з найбільш таємничих і урочистих, і «родинних»
свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у чудеса. Очікують дива не
тільки діти, але й дорослі, навіть якщо вони з вигляду серйозні і не подають
виду. Кожного року жителі села збираються в будинку культури на бал-маскарад,
щоб відсвяткувати свято Нового року. Традиційним символом цього дня вважається
зелена ялинка , а ще останніми роками популярним стало і запускання новорічних феєрверків
та відкорковування шампанського.
Вважається,
що Новий рік треба зустрічати в обновках, щоб ввесь рік бути в обновах. За
повір’ям, який перший день нового року, таким
буде і ввесь рік, тому бажано важку і неприємну роботу відкласти на потім.
Одне з найбільш
важливих родинних свят, коли кожна сім’я
і словом і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя ,
миру є Свят-вечір, що припадає на 6
січня. Цього дня хазяйка ще від самого ранку займається приготуванням дванадцяти святкових
страв. Зазвичай - це пшенична кутя, голубці, краплики, мачанка, риба, гриби, смажена
капуста, пісні пампушки з борщем, пісна фасоля, грушевий узвар. Ця багата
вечеря обов’язково має бути пісною.
Уся родина цього
вечора неодмінно має бути разом. Старі люди кажуть, що та людина, яка проведе
Свят-вечір поза сімейним колом, ввесь рік почуватиметься незатишно й одиноко. Важливо
також у цей день пробачити усі кривди, що були вам заподіяні, щоб не брати
образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.
Цього дня
прийнято не снідати й не обідати; дещо з’їсти в обідній час дозволяється хіба
що дітям або хворим людям. Коли починає вечоріти, хазяїн дому готує - Дідуха, якого ставить під образами в куті
кімнати. Потім господар уносить до хати невеликий оберемок сіна, і ставить його
під стіл.
Коли сходить перша вечірня зоря, хазяйка накриває
святковий стіл. Кладе 12 страв, калачі, запалює свічку, а потім виключають
світло, і вся сім’я молиться. Після цього традиційно
куштують кутю, а потім вже інші страви.
За давніми
віруваннями, на вечерю приходять і померлі пращури. Саме тому, коли сім’я повечеряла, то залишала на столі
ложки, кутю в мисці, щоб померлі родичі змогли і собі потрапезувати.
Важливою
подією цього вечора є те, що діти носять кутю до дідуся і бабусі, а також
близьких родичів. Прийшовши в хату вітають господарів зі святом:
«З Різдвом Христовим щиро Вас Вітаєм,
Щастя і здоров’я ми Вам усім бажаєм,
Щоб пройшли весело свята, щоб сім’я була багата,
Щоб весела коляда в хату радість принесла,
Щоб Христос маленький, що родився нині,
Нехай зішле радість і щастя всій Вашій родині.
А Вашу хатину хай горе минає,
Живіть у мирі і злагоді!
Христос ся Рождає!»
Всі хто бажав цього дня поколядувати - здійснили свої наміри та задоволені повернулись
до своїх осель.
7 січня – перший
день Різдва. Різдво Христове
святкують три дні. Першого дня вранці ідуть до церкви. Повернувшись, обідають
за святковим столом. Страви вже їдять скоромні. За день до свята готують м’ясо, ковбасу, холодець, калачі і інші страви. Усе це готується напередодні,
бо у свято гріх братися за ножа.Зранку діти ходять колядувати. Наймолодші
колядники виспівували:
«Нова радість стала,
Яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна
Світу засіяла.
Де Христос родився, з діви
воплотився,
Як чоловік з пеленами убого
повився. (2)
Ангели співають, Бога
вихваляють,
Чудо, чудо восклицають.
І ми теж співаймо, Христа
прославляймо,
Із Марії рож денного, смиренно
благаймо.(2)
-
Ой ти Царю, Царю, небесний Владарю. (2)
-
Даруй господарю, даруй і газдини,
-
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)»
Поколядувавши під вікном господар виносить
колядникам гроші чи цукерки.
В обід
люди ідуть до церкви на вечірню. Після відправи чоловіки діляться по вулицях і
йдуть колядувати. Колядують окремо молоді чоловіки (члени) і окремо літні
чоловіки (браті). Молодь села теж святкує Різдво Христове колядками:
«Новая радість
світу ся з’явила:
Пречиста Діва Сина
породила.
Во Вифлеємі місті
вельми рано
Витати Пана
пастирям сказано.
Принесли єму миро,
срібло, злото,
Взяли заплату
небесную за то.
Ірод злосливий на
то засмутився,
Що Бог рожденний на
світ народився.
Казав жовнярам
землю сплюндрувати,
Велів трьом чатам двохлітніх рубати.
А Йосип старий
Марію спіймає,
Аж до Єгипту з Христом ся вступає.
Нехай же Ірод вічно
погибає,
Наш цар рож денний
всіх нас потішає.
Ми одні гайно
звеселімся,
Рожденству Його
низько поклонімося
Щоби нам зволів
щасливий вік ждати,
Аж по смерті з ним
в небі царствувати.»
Колядувати в цей день ходить і «Звізда», яка складається
з юнаків 9-11 класів, які в ці різдвяні дні нічого не робили, тільки
колядували. Прославляють Христа так:
Нова радість стала, яка не
бувала
Вже нам браття Українці зоря
засіяла,
Народився син Божий, народився
нині,
Щоб засяяв злотий Тризуб по
всій Україні.
А прапори синьо-жовті по
вкраїнськім полю,
Вже не буде окупантів в країні
ніколи
А на Різдво дуже рано сніжок
надперхає,
Мати з дітьми із Сибіру батька
виглядає.
Діти плачуть ревно: де наша
родина?
Там у полі висипана висока
могила.
По вкраїнськім полю могили
сіяють
В тих могилах українці- борці
спочивають.
Нехай щезне з України ярмо і
руїни,
А на згарищах повстане вільна Україна,
Вільна Україна шле нам щастя й
долі,
Щезне ярмо і руїни, засяє день
волі.
І ми на цім милі браття коляду
кінчаєм
Щастя й долі цьому дому всі
щиро бажаєм,
За коляду ми візьмемо малу
нагороду
Не для себе а для цілей нашого
народу.
Вінчуєм тя Україно на Многая
літа
Щоб могла ти
панувати аж до кінця світу.
Якщо господарі дому пускають звізду до хати, то
відбувається інсценізація народження Христа.
1-пастух. Ісусик маленький не спить, не
дрімає, своїми ручками ввесь світ обіймає: і вашу хатину, і вашу родину, і всю
Україну. Христос ся Рождає!
2-пастух. Слава Богу. Мир в цій хаті, перестаньмо сумувати. Ми вам новину принесли,
щоб ці хвилі всякі щезли, щоб мир людський звеселився, бо син Божий народився.
3-пастух. Ясна зірка засвітила , новину нам розвістила. Аж до міста Вефлеєму, в ту країну незнаєму, де Причиста Сина мала, світ добром обдарувала.
4-пастух. І збудився я зі сну темненької ночі, щоб узнати новину, уздріти на очі. Поспішав
до Вефлеєму, помолився Богу, щоб Ісус з своїм отцем указав дорогу.
1-пастух. Так. І я ваш рідний брат, з України, з-за Карпат. Через гори, через ріки
йшов для того, щоб навіки будем мати честь і славу разом з вами стати в лаву.
2-пастух. Стійте, браття. Гляньте з хати! Що
там сталося в дворі? Зірка згасла угорі, темно всюди, страшно всюди. Гей
рятуйте, добрі люди!
1-пастух. Що за сила ясну зірку погасила?
3-пастух. Що за темний дух гуляє, зоряне світло погасає?
4-пастух. А хто Ірод, цар людський, що злякавсь дитини тої і шукає скрізь її? Проти
нього станьмо всі!
1-пастух. Ой чи дужі наші сили бої обступили, і
стоять так грізно.
Ірод. Не замовляйте,
бо вже запізно, хто бунтується на мене, кляте плем’я ви шалене? Другий день вас
доганяю, але ось, в руках вже маю. Ви ходили в Вифлеєм: «Чи не є я вам царем?»
1-пастух. Ти є цар. Та тільки земний, та вродився князь таємний. Будеш ти лихих
карати, бідний народ понижати.
3-пастух. То не цар, то вічний Бог,що карає без тривог. Ти боїшся того Бога, бо
лиха твоя дорога, бо невинних ти караєш, бідний народ понижаєш.
1-пастух. А тоту дитину Божу, Божу матір, квітку гожу, хочеш ти її зловити, хочеш
бити, хочеш бити?
Ірод. Замовчіть
мені прокляті, бо скараю вас в цій хаті! Гей шукайте, воїни мої.
Солдати. Тут нема дитини тої.
Ірод. Тож по
всьому краю йдіть і приказ мій рознесіть, всіх дітей в краю зібрати, а
двохлітніх постинати. Кожен хлопець до двох літ хай загине - так скажіть. А між
ними може й він знайде свій смертельний стін, а тоді і вам не жити. Хто вас
буде боронити?
1-пастух. Ой новина ця страшна.
2-пастух. Хто там?
Біда. Вай, вай.
Я ваша біда. Я вас всіх віддавна знаю, я вас ловлю, пригинаю, забираю всі
остатки, не лишаю ось такої латки. Але всій душі є страх, в мене сила є в руках.
1-пастух. А тобі чого сюди? Геть звідси йди!
Жид. Но-но не піду, бо при мені є біда. Ось ці пані
поки є - ти мене не виженеш.
2-пастух. Геть, жиде, геть із хати, ми не хочем тебе знати.
Жид. Но-но, не
кричи. Чом такого? Я не винен вам нічого. Де біда, там і я, бо то сурі моя.
1-пастух. Боже, Боже, що робити, ця біда не дасть нам жити.
3-пастух. Браття, браття, світло є. Гляньте, як у вікна б’є. Хай освітить, хай
огріє, хай біда в імлі зітліє.
Ангел. Хай цей
дім добром панує. Хто тут світла потребує?
1-пастух. Всім нам, всім нам темно й гірко. Засвіти нам, ясна зірко, і скажи нам,
що нового? Чи добився Ірод того, щоб Ісуса погубити і навіки в біді жити.
Ангел. Ні, не
вдався їм цей грішний. Не позволив Бог всевишній, щоб Ісуса погубити і навіки в
біді жити.
3-пастух. Тож живе Ісус - син Божий.
Ангел. Так, живе,
мов квітка, гожий. І навіки жити буде, щоб потішились скривджені люди.
3-пастух. Слава Богу, слава Богу і збираймося в дорогу, щоб принести цю новину в кожен
дім, в кожну хатину.
4-пастух. Годі, браття, сумувати. Краще дещо заспівати.
Всі разом. Слава Богу. Заспіваймо. Честь Сину Божому і панові нашому поклін віддаймо. 2рази.
А вкінці сценки хлопці колядують:
«Нова радість стала, яка не
бувала.
Звізда ясна над Вертепом світу
засіяла.
Пастушки з ягнятком,
Пречиста з дитятком.
На колінця я впадаймо, царя
вихваляймо:
«Ой ти хрисний царю,
Небесний владарю,
Даруй літа щаслевії цему
господарю.
Даруй і газдини,
Щоби вони на цім світі
Довгий вік прожили.»»
13 січня – свято Маланки. Ввечері щедрують. Для щедрувальників варять вареники з сиром. А
ще в Чернятині в цей день ходять з «Меланкою».
З гурту молоді вибирається хлопець. Він переодягається й стає «Меланкою»
Решта теж переодягаються.
Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих,
де є надія зустріти дівчат. Дозвіл пощедрувати слід випрошувати в пісенній
формі:
«Ой, чинчику, Васильчику,
Посію тя в городчику.
Буду тя шанувати,
Тричі на день поливати.
Наша Маланка в Дністрі була,
В Дністрі була, біл білила.
Біл білила, ноги мила,
Рясний фартух замочила.
Ой повій , вітер буйнесенький,
Висуши фартух яснесенький.
Ой повій, вітер з Буковини,
Висуши фартух до долини.
Пустіть до хати, будем плясати.
Надворі мороз, стояти не мож.
Надворі плитки, холодно в
литки. »
Господар запрошує до хати
усю родину, яка збирається подивитися на ряджених.
14 січня – Василія. Новий (Старий) рік.
Вранці люди йдуть до церкви, а діти набирають у торбинки різного збіжжя (жито,
пшеницю, ячмінь) і йдуть засівати, вітати родичів, сусідів з Новим роком.
Засіваючи у хаті кажуть:
«Сійся, родися жито, пшениця.
Внизу корениста, зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік було більше як торік.
Щоб всього було доволі
І на полі, і в коморі.
Сієм, сієм, посіваєм
З Новим роком вас вітаєм!»
18 січня – другий Святий вечір. В цей день
дотримувались строгого посту. Вранці в церкві святили воду. Коли вечоріло,
господар брав освячену вранці воду і хрестики, які з тіста наліпила господиня, а
також краплики і йшов освячувати хату. Окропивши свяченою водою всю господарку,
клеїв на двері хрестик. Якщо освячував хлів - кидав краплик поросяті, корові. Кидав
його і собаці. Частину свяченої води господар виливав в криницю, щоб освятити
всю воду в криниці. Після цього сім’я
сідала вечеряти. Після якої діти йшли
щедрувати, при цьому промовляючи:
«В полі, полі плужок оре,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
За тим плужком Господь ходить.
Приспів.
Святий Петро поганяє,
Приспів.
Божа Мати їсти носить,
Приспів.
Їсти носить, Бога просить:
Приспів.
-
Ори , синку, тую нивку.
Приспів
Та й посієм пшениченьку,
Приспів.
З волоссячка, то жменбочка,
Приспів.
А з другого жита много.
Приспів.»
А старші
неодружені хлопці йшли вбирати хрести, які вночі закопували в центрі села біля
криниці «Винниці». Вже 19 січня ці хрести стояли, де і освячували воду.
19 січня – Водохреще або
Йордан. Вранці на Водохреще священик святить воду. Після освячення її несуть додому
і всі члени сім’ї, перш ніж сісти снідати п’ють свячену воду, яку потім
зберігають. Вона була помічною від усіх хвороб, особливо від переляку,
наврочування. Після обіду люди йшли дивитися в центр на хрести, які стояли 3 дні. Після цього їх забирали до церкви. Після свят священик йде освячувати кожну
домівку свяченою водою.
Після Водохреща розпочинаються М’ясниці. У цей час справляють найбільше
весіль, бо пора вважається щасливою для шлюбу.
15 лютого – Стрітення. На Стрітення
святили у церкві воду й свічку, яку називали «страсною», або «громовою».
Принісши її з церкви, роблять нею хрест на дверях, щоб нечиста сила не змогла
ввійти до оселі. Її запалювали під час грози, щоб захистити оселю від блискавки. З нею також
обкурювали хворих людей і худобу.
14 березня – Явдохи (Явдокії). За
народними спостереженнями, на Явдоху починав у полі свистіти бабак, який означав
прихід весни. Існує повір’я: «Коли на свято тепла й ясна погода, то теплим буде
й літо».
22 березня – Сорок Святих. Весняне рівнодення.
30 березня – Теплого Олекси. Цей
святий -- покровитель бджіл. Пасічники виносять з темників вулики, бджоли
роблять перший обліт. Від Теплого Олекси повновладно приходить весна.
7 квітня – Благовіщення. На свято земля «одмикається» і розкривається для росту всякого зілля. До свята,
кажуть, великий гріх «землю торкати», --
копати її, засівати.
На свято не можна нічого робити. Навіть птахи, і ті не в’ють
гнізда. Примічають, що цього дня повертаються з вирію лелеки.
У квітні триває Великий Піст. Найважливішими постовими
днями вважаються середа і п’ятниця, коли Піст ламається навпіл.
На шостий
тиждень Посту випадає Вербна неділя.
У цей день освячують гілочки верби або ще їх називають у селі шуткою.
Повернувшись із церкви, вдаряють свяченою вербою членів родини,примовляючи:
«Шутка б’є, не я б’ю.
Від ниньки за тиждень – буде
Великдень».
Свячену вербу
зберігають за образами, як засіб від
недуг. А ще в народі побутує вірування, що
освячена верба захищає від бурі й граду. На Юрія, 6 травня, перший раз виганяють худобу в поле,
освяченими гілками верби. Дуже
важливе значення мав Чистий четвер.
За церковним календарем Чистий четвер називається страсним. Ввечері в церкві відправляють «страсті». У четвер і
п’ятницю суворо дотримуються посту, а старі люди зовсім відмовляються від їжі і
тільки п’ють воду. У Великодню суботу печуть паски, фарбують яйця.
Залежно від
руху пасхалій на середину квітня або початок травня припадає найбільше весняне
свято – Великдень. День воскресіння
Ісуса Христа збігається з давнім
дохристиянським святом приходу Весни. Ритуальними стравами Великодня були
неодмінно паска, варене біле і мальоване яйце, м’ясні страви.
Посвятивши
великодні страви, господар чи господиня чимдуж поспішали додому, бо основа
свята завжди відбувалася у домашньому просторі.
Ще однією
важливою прикметою свята було оновлення одягу. Оновлювалося життя, природа,
земля, дерева вбиралися у нові шати. Людина також на Великдень мала одягти щось
нове, тому намагалися кожному з членів сім’ї зробити якусь обнову.
Другого дня Великодня, у так званий Уливаний
понеділок, хлопці ходили по хатах і
обливали дівчат водою, щоб були здорові. Так само робили і дівчата, але
наступного дня. Обливали і зустрічних.
Три дні на Великдень дзвонили дзвони, щоб силою мелодії
розбудити до життя природу і дати ріст усьому живому.
З цією ж метою
дівчата біля церкви водили таночки і співали веснянки, гаївки і маївки.
Третій Великодній день присвячувався
відвідинам родичів.
6 травня
– День святого Юрія, покровителя скотарства й землеробства. В цей
день перший раз виганяють худобу на пасовисько і вдаряють її свяченою вербою,
щоб нічого злого до неї не пристало.
На сороковий
день після Великодня випадає свято – Вознесіння
Господнє. Саме цього дня Ісус Христос вознісся на небо.
Зелена неділя по-церковному називається
Трійця, випадає через сім тижнів після
Пасхи. Це одне з найвеличніших свят
літа. Основним елементом Зелених свят є шанування культу пращурів. Приходили
родиною на цвинтар, відправляли молебень.
Вбирали, або, як
кажуть у народі, «маїли» хату в суботу перед Зеленою неділею. Для цього
брали гілки явора. Ними прикрашають вікна, вішають над дверима, на воротях, застромляють
під стріху, чіпляють біля стайні і стодоли.
У понеділок
після Зеленої неділі – день Святого Духа
або Зелений понеділок. В ці дні
люди ходять на цвинтар, щоб помолитися за своїх родичів. Плетуть їм вінки з
листків дуба, які чіпляють на хрести. Власне,
ввесь тиждень після Трійці є поминальним.
З понеділка
після Зелених свят починається Петрівка.
7 липня – Івана Хрестителя Предтечі. З 6 на 7 липня святкують Івана Купала. Основні
елементи й атрибути свята: виплітання купальських вінків і пускання їх на воду,
скакання закоханих пар через вогонь, водіння таночків та спів пісень,
приготування страв. Домінуючим мотивом купальських пісень є кохання, надії на
щасливе заміжжя.
Обов'язковим
елементом свята є стрибання через вогонь, що символізувало очищення від усього
злого. Якщо дівчина й хлопець, стрибаючи разом, не розняли над вогнем своїх
рук, то це віщувало їм щасливе одруження.
Досить
поширеним є вірування, що в купальську ніч цвіте папороть. І хто зможе зірвати
цю вогнисту квітку – стане багатим і щасливим, розумітиме мову птахів і звірів.
12 липня – свято Петра й Павла. В цей
день жінки печуть коржі з сиром, загорнуті в капустяне листя, які називаються «малисники». У тісто кладуть
масло, яйця. Від Петра й Павла перестає кувати зозуля. В народі кажуть: «Зозуля
колосом вдавилася».
1 серпня – свято Мокрини. За прикметою:
«Коли на Мокрини йшов дощ, то й осінь має бути дощова». Холод в цей день віщував холодну осінь, а
тепло, навпаки – теплу.
2 серпня – свято Іллі. Збереглося
повір'я про Пророка Іллю, який їздить на вогненній колісниці і вважається богом
грому та блискавки. Коли гримить і блискає, то кажуть: «Ілля калачі везе».
Примічали, що цього свята починають відлітати лелеки, але коли
зостануться ще, то це віщувало довгу й теплу осінь.
14 серпня – одне з великих свят – Маковія. За повір'ями, Маковій став святим, бо був великомучеником
за Христову віру. У цей день, вранці, жінки й дівчата готували маковія, якого
потім освячували у церкві. Це був букет з різних квітів. Брали головки маку,
квіти соняшника, колоски жита й пшениці, васильки пахучі, м'яту, барвінок і
любисток.
Особливо сильну дію мав свячений мак. Насамперед ним обсипали хату, щоб не приступала нечиста сила.
Ще мак з маковія тримали для посіву, щоб добре родив.
19
серпня – Спаса. Відзначається свято урочисто. До церкви несуть святити
яблука, груші, сливи, виноград, кукурудзу, яких прикрашають квітами. Цього дня
також готують і кутю, так як і на Свят-вечір.
Цього
дня побутує у нас також чимало приказок:
«Прийшов Спас, бери сани про запас». Спостерігали, що після Спаса зникають мухи, оводи, комарі. На Спаса нічого не роблять у городі, в полі.
28
серпня – Успення Пресвятої Богородиці (Перша
Пречиста). У цей день в нас храмове свято. Одягали в цей день чисту вишиту сорочку, щоб цілий рік було тіло чистим. Ті
люди, які живуть за межами села обов’язково відвідують своїх родичів і ходять помолитися до померлих на цвинтар.
Закінчувалося літо і наближалася осінь, багата
на свята, весілля й врожай.
Найкращі
роки – це юнацькі. Напевно, згадає кожний хлопець і дівчина, коли чекали
вечора, щоб зустрітися з милою людиною, поговорити, посміятися і розповісти про
свій день і так незамітно проходить день за днем, і вони зрозуміли, що одне без
одного не можуть бути, і вирішують одружитися. Тоді хлопець просить дівчину,
щоб вона повідомила про їхній намір своїх батьків, а він своїх. Відправивши
хлопця додому, дівчина входить в дім і повідомляє своїх батьків, що хлопець, з
яким вона дружить, хоче з нею одружитися. На слідуючий вечір, увійшовши в дім
дівчини, хлопець кланяється, цілує руку батькові і матері, і просить, щоб вони
свою дочку віддали за нього. Батьки дають згоду, запрошують хлопця до столу, і
тоді хлопець повідомляє їм, коли його батьки прийдуть домовитись про час
весілля.
І настав той
день. Батьки дівчини запросили своїх рідних, сусідів, близьких і чекають сватів.
Цей день називається в нас старостами. Оті прийшли батьки хлопця (тобто сват і
сваха), а з ними два або три старости. Родичі дівчини запрошують їх в дім, а в
домі стіл вже стоїть накритий різними холодними закусками і випивкою. Сідають
всі разом за стіл, і тоді батько дівчини бере чарку наливає і п’є до свата,
промовляючи, щоб Бог допоміг їхнім дітям жити щасливо в мирі і дружбі.
Весело
погостювавши, свати домовилися про день весілля. Пішли будні, підготовка до
весілля, а коли залишилося 32 дні до весілля, дівчина з хлопцем несуть заяву в
сільську Раду, а після разом з батьками ідуть до священика, щоб священик
проголосив заповіді 3 неділі підряд. Коли залишилось 3 дні до весілля, хлопець
з дівчиною ідуть в церкву, щоб прийняти святе причастя. І аж після цього,
прийшовши додому, дівчину дружки прикрашають віночком на голову і лентами, а
хлопцеві з дружбами чіпляють букет на піджак. Прикрасившись, вони ідуть в село
запрошувати родичів і сусідів на весілля. Зайшовши в дім вони говорять:
-
Просили тато, просила мати,
І я Вас прошу прийти до нас на
весілля.
Весілля починається в суботу і закінчується
в понеділок. Музики грають як в
молодого, так і в молодої. Запрошені гості ідуть на весілля, несуть з собою: чоловік – 2 калачі і 2 пляшки горілки, а
дружина – курку або качку і миску цукру; дівчата несуть торт або квіти. Вся
молодь села іде до молодої, тому що в цей час, о 2 год. дня, від молодого ідуть
до молодої по рушники. Музики грають,
молодь танцює, а діти бігають поза воротами, щоб першими сповістити, що їдуть
по рушники. Шумно, весело на подвір’ї, і
раптом дитячий крик: “Ідуть! Ідуть». Музики грають марш весільний. Батьки молодої і молода з
дружками зустрічають їх і запрошують в хату. За стіл сідають свати з старостами,
молодий з дружбами, молода з дружками, а
також рідні молодої. І знову батько молодої бере чарку і розпочинає
весільну церемонію.
Просим, свати, їсти, пити
За
тесовим столом.
Просим їсти, просим пити
З
низеньким поклоном.
Просим, свати, їсти, пити,
Просим ся живити.
Чого в нашім домі нема,
Просим вибачєти.
А
у нашого свата нова хата
Та
й новий ганочок.
Не
самі ми сюди прийшли,
Привів на нас синочок.
Ой, зерниста
пшениченька
Ланами, ланами.
Та й файного зятя
маєм,
Бо файної мами.
Ой, зерниста пшениченька,
Зерниста, зерниста.
Та й файного зятя маєм,
Бо файного тата.
Подивіться, гості
милі,
Що хочу робити.
А я хочу та й до
свата
Горілки напитись.
Ой, спала я цеї ночі
Та й на безголів’я.
Свати наші любі, милі.
Дай, Боже, здоров’я.
Пиймо, свати,
горівочку
Заки вино прийде.
Виберемся з цеї
хати,
Нім сонечко
зєйде.
Свашко моя, любко моя,
Свашко моя мила.
Ще м такої горівочки
Доброї не пила.
Ой чи вона з коріннячком,
Ой чи вона з
перцем,
Ой чи вона з
сумлінячком,
Чи з щиреньким
серцем.
Свашко моя, любко моя,
Свашко моя пишна,
Дай ти, Боже, здоров’ячко,
Що до мене
прийшла.
Я не прийшла,
свашко моя,
Ні їсти, ні
пити.
Я лиш прийшла, свашко моя,
Твій дім
звеселити.
Свати мої любі, милі,
Свати приходящі,
Здаєми ся, свати мої,
Що ви позлотящі.
Та не тою
позліткою,
Що в місті
купують,
Але тою
позліткою,
Що церкви
малюють.
Коли подали
гарячу страву, молода виходить з-за столу, щоб обдарувати дарами. Мати подає
дочці тарілку з житом, а зверху лежить подарунок для батька молодого (светр або
сорочка), матері – хустку велику шалеву,
старостам – рушники вишиті, а молодому - велику шалеву хустку до боку. Коли ці
подарунки подає кожному, просить:
Просили тато, просили мати,
І я Вас прошу прикраситися.
І з цими
словами їх сама прикрашає, після бере з тарілки жито і сіє по всіх гостях в
хаті щоб всім довго жилося. Зайшовши за стіл, допомагає молодому хустку
почепити до боку.
Погостювавшись,
свати виходять з-за столу, музики грають спеціально для них коломийку. Батько
молодої запрошує до танцю сваху (тобто маму молодого), а сват (тобто батько
молодого) – маму молодої. Старости беруть когось з рідних молодої. Старости
беруть когось з рідних молодої,дружби з дружками,а молодий з молодою Потім
третій танець вже танцюють і запрошені. Свати збираються їхати
додому,прощаються,цілуються з сватами. І знову весільні пісні
сватам,проводжаючи їх з подвір’я.
Ой росте спориш,
Ой росте спориш
Низенько при
дорозі,
Свашечко ж моя,
Бувай здорова,
Бо я вже на дорозі.
Рости барвінку,
Рости барвінку,
Рости та
розвивайся.
Свашечко моя,
бувай здорова
Тай мене не цурайся.
Калинку я рубаю,
Калинку я рубаю,
А пеньки залишаю.
Та я свою свашку-любку
З дому віріджаю.
Свашко моя,любко
моя,
Не цурайся мене.
Ой чи їдеш,чи
пішки йдеш,
Повертай до мене.
Коли свати поїхали,мати молодої запрошує молоденьких
жінок,дівчат заходити в хату, щоб сплести віночок для молодої до шлюбу, а також
уквітчати деревце. Коли жінки з дівчатами сіли до столу,починають співати:
Ой попе, попе –гладію,
Не дзвони рано в неділю,
Але подзвони в суботу.
Давайте жіночкам роботу.
Поспішавши тричі ,мати подає жіночкам роботу(тобто в
решеті барвінок).Дівчата з жінками продовжують співати:
Нежели барвін,барвінком віяв.
Благослови,Боже,
Благослови,Боже,і ви,отець-мати,
Своєму дитяти вінок починати.
Проспівавши тричі, мати починає віночок плести і передає
молодій жінці,яка повинна бути свашкою молодої,і просить всіх допомогти їй в
роботі.
Так само тричі проспівують другу пісню до деревця. Батько
починає вершечок вбирати і передає роботу другій свашці молодої і знову
припрошує всіх разом прикрасити деревце. А на подвір’ї музики грають ,молодь танцює,а також ті,які
запрошені на весілля.
Коли закінчили
плести віночок,жінки починають співати:
Ой,де ж ся діла,де ж ся поділа
Молоденької ненька?
Ой,де ж ся діла,де ж ся поділа
Молоденької ненька?
Ой,чом не ввійде,ой,чом не ввійде
До нової світлиці?
Ой,чом не ввійде,ой,чом не ввійде
До нової світлиці?
Чом не приступить,чом не приступить
До тесового стола?
До тесового стола?
Чом не приступить,чом не приступить
Чом не викупить,чом не викупить
Віночок-віжоночок?
Чом не викупить,чом не викупить
Віночок-віжоночок?
Чом не викупить,чом не викупить
Віночок-віжоночок?
Під час цієї
пісні мати молодої з’являється в хату. Жінки
продовжують співати:
А встань, ненько тут лицем,
Викупи віночок з решітцем.
А внеси горівки з буклашков,
Викупи віночок з кожушком.
Проспівавши
тричі, свашка бере решето, яке лежить на кожусі, виверненим вовною догори, а в
виплетений віночок. І з такими словами звертається до матері молодої:
Віншую Вас щастям, здоров’ям,
З зеленим вінком і довгим
віком,
Щоб дочекали ще внукам і
правнукам.
Мати щиро дякує
за їхню роботу, бере пляшку і чарку, п’є до свашки і просить, щоб
свашка пускала в рядочок.
А тим часом це
саме проходить коло деревця, жінки приспівують батькові:
Ой дідичку серце, викупи
деревце,
Чи за рік, чи за два, чи за
чашу вина.
Ой, гоя, гоя,гоя, чи за чашу
вина.
Так співають
тричі, але разом з співом, тато додає темпу рукою об стіл, а хто долонями
прихлопує.
Проспівавши,
друга свашка бере деревце і говорить:
Віншую Вас, щастям, здоров’ям,
З зеленим деревцем, з довгим
віком.
Щоб дочекали ще внукам і
правнукам.
Батько молодої
забирає деревце з рук свашки і кладе його посеред столу. І трут же піднімається
молода жінка і говорить:
Віншую тя щастям, здоров’ям
З зеленим деревцем, з довгим
віком.
Аби-с свої діти подружив,
Внуки повидавлював,
А правнуки колисав
І коло них віка доживав.
Батько молодої
дякує, бере пляшку і чарку, наливає і п’є до свашки, просить, щоб вона
пускала в рядочок до других жінок, що їй допомагали в роботі.
А молода тим
часом на подвір’ї ходить з дружками і просить хлопців, щоб вони пішли до молодого з
сорочкою, яку вона вишивала для молодого до шлюбу. А батько з матір’ю
запрошують гостей сідати за столи до вечері.
У молодого,
коли приїхали з порушників, гостей запошених уже повне подвір’я. Всі гуртом зустрічають батька з
матір’ю молодого з порушників. Мати з батьком і старостами ідуть до воріт,
гості оглядають їхні подарунки, а мати починає співати:
Подивіться,гості
милі,
Який даруночок.
Не мала би м
даруночка,
Якби не синочок.
Ой,піду я муки брати
До
нового міха,
Не
такий-то дар великий,
Як велика втіха.
І разом з
співом частує запрошених гостей гостинцями від свахи,що її там дали. Потім
батько запрошує,щоб гості сідали за столи вечеряти.
А в цю пору чути
спів хлопців,які несуть сорочку молодому від молодої.
Спершу в хату
заходить рідний брат молодої з калачем, а за ним другий брат несе сорочку. І
просять батьків молодого,щоб прийняли дар. Батько з матір’ю молодого збирають дар і запрошують
хлопців до столу.
Гості
повечеряли і виходять з-за столу,а музики грають,всі дружно пішли до танцю. Так
забавляються до пізньої ночі і аж під ранок розходяться додому.На другий день
всі сходяться на 12 годину дня, щоб провести молодих до шлюбу.
Батько з матір’ю
сідають на лавку посеред хати,а їхня дочка підходить до них, кланяється тричі і просить у них благословення до
вінця. Батьки благословляють і кладуть на
голову віночок. Молода цілує батька і мати в руку,а тим часом жінки співають:
Ой,де ж ти ся,молоденька,збираєш?
Ой,де ж ти
ся,молоденька,збираєш?
Збираюся,ненько моя,до шлюбу,
Збираюся,ненько моя,до шлюбу,
Я вже тобі за послугу не буду,
Я вже тобі за послугу не буду,
Свашки
поправляють на її голові віночок. Молода зі всіма гостями вітається і виходить
на подвір’я,де вже музики і хлопці чекають,щоб іти до шлюбу. Дорогою,ідучи до
церкви,хлопці співають різних пісень. Священик в церкві повінчав
молодих,поблагословив,побажав їм веселого і щасливого сімейного життя. Потім
молоді моляться Богу і виходять з церкви. Свашки дають торт,щоб молоді
відкусили по кусочку і обмінялися тими кусаними тортами і поцілувалися. А в цей
час свашки посипають на голови цукор і розкидають цукерки. Після частують
запрошених гостей медівником. І знову музики грають марш,ведучи молодих до пам’ятника
нашим односельчанам,що загинули у другій світовій війні. Молоді кладуть живі
квіти до підніжжя пам’ятника і віддають
шану загиблим хвилиною мовчання. А в цей часмузики грають “Степом, степом».Після
музики знову грають марш,ведучи додому молодих. Свашки дорогою частують людей
не весільних медівником. Хлопці співають різні пісні.
Коли
прийшли на подвір’я жінки починають співати:
Не жили барвін,барвінком віяв,
Ми до церкви ходили,
Ми до церкви ходили,
Молоденьку водили.
Молода як дитина,
Червона як калина.
Співають 3 рази.
Ненечко моя,
Я вже не твоя,
Я
вже того пана,
Що нині з ним шлюб брала.
Батько з матір’ю стоять в стінах на порозі,тримаючи в
горі на кожусі коровай, а земля до
порога застелена білим полотном,щоб молода по ньому ішла в
дім попід коровай. Дружечки скоренько,коли молода пройде,забирають полотно і
вбігають в дім. Після всі гості також сідають за столи,які до їхнього приходу
вже накриті. Пообідавши,виходять на подвір’я, музики грають,гості танцюють.
А в цей час
старости виносять з хати деревце на подвір’я і починають
співати. До них приєднуються молоді чоловіки,а також хлопці. Потім
вони стають по два і починають іти по кругу. На подвір’ї до них
приєднується молода з дружками.Так вони роблять три круги з
такими піснями:
Ой,чигір-лобода?
В кого жінка
молода?
Чи в попа,чи в дяка,
Чи в нашого
мужика?
А хто джуру не
голодин,
Той гайдука сісти
годен.
А хто джуру
підживився,
Той гайдука насадився.
Тоді староста з деревцем іде першим в хату,слідом за ним
молода з дружками. Хлопці співають:
Ой,злетіли
два-три янголи із неба,
Сіли-впали в
молодої в хаті.
Сказали собі по -
муравеськи заграти.
Час молоденькій
свої гостоньки вітати.
Сідають за стіл,дружка наливає в стаканчики воду чи пиво
і передає молодій,а вона частує гостей,які підходять до столу,щоб вітати
молоду. В цей час співають хлопці:
Кувала зозуля та й
буде кувати,
Приступіться,дядю,мене повітати.
Приступіться,нене,мене повітати,
Приступіться,гості,мене повітати.
Одна з гостей
підходить до столу,бере чарку і звертається до молодої і говорить привітання.
Коли всі гості
повітають молоду, то виходять на подвір’я танцювати.
В цей час чути
далекий спів і музику. Це іде молодий з хлопцями, свашками, старостами,
світилкою по молоду. Прийшовши на подвір’я до молодої, свашки зв’язують
хустини, в калачі роблять дірку, вселяють хустки в калач, стають усі в купу. В центрі стоїть молодий і держить кінець хустини, а дружба бере за другий
кінець хустини і оббігає три рази гостей,які прийшли з ними.В цей час свашки
молодого розкидають цукерки. Потім виходять батьки молодої і запрошують гостей
молодого в дім,щоб сідали вечеряти. Під час вечері молода починає дарувати
свашкам молодого хустки,а також світилці хустку,за те світилка їм на стелі
робить засвіченою свічкою хрест. А дружби починають плясати дружок.
Дружки стають на
лавку під образи,кладуть тарілки на стіл,беруть по калачу в руки,а посеред хати
стоять дружби також з калачами і починають співати:
Ой,
гиля, гиля,гусоньки,на став.
Добрий вечір,дівчино,бо я ще не спав.
Ой
не спав,не спав тай не буду спати,
Ще
за годину буде світати.
Ой,била баба діда лозою,
Щоби ся вернув борше з водою.
Хоть кострубата,хоч пелехата,
Коли від неї добра зарплата.
Ой,давай, давай,що маєш дати,
Не
маєш дати - вигоним з хати.
В цю пору дружби
кладуть в тарілки подарунки дружкам, а дружки – дружбам, міняються калачами,
дружби беруть дружок на руки і переносять через стіл. А музики грають, щоб
дружби з дружками танцювали.
Батьки молодої
починають вдягати молоду, тобто готувати до молодого. Жінки починають співати:
Годувала-с мене, ненько,
З
малої дитини.
Тепер мене відправляєш
Нічної години.
Годувала-с
мене, ненько,
З маленької
чічки,
Тепер мене
відправляєш
Темненької
нічки.
Ти
гадала, ненько моя,
Що
м’я ся збудеш.
Прийде така годинонька,
Що плакати будеш.
Ой, даєш ні,
ненько моя,
Далеко від
себе.
Та й щоби я
не ходила
В гостину
до тебе.
Ой, не бійся, ненько моя,
Не буду ходити.
Ой, маю я свекрушеньку,
Буду ся радити.
Ой, маю я
свекрушеньку,
Як рідненьку
мати.
Порадь мене,
свекрушенько,
Як то
газдувати.
Музики молодого
грають марш, хлопці беруть все придане, яке уже було підготовлено для молодої.
Молодий бере під руку молоду, і всі гуртом виходять з подвір’я молодої і направляються до молодого.
А в цей час
жінки з чоловіками готуються йти на пропій до молодого від молодої, беручи з
собою зо дві куделі з прядивом. Прийшовши на подвір’я молодого, починають співати:
Ой, ви, свашечки-подоляночки,
Біг би з вас.
Десь залетіло наше гусятко
Межи вас.
Наше гусенятко білокриленьке.
Ще й з значком.
Десь залетіло вчора з вечора
З гусачком.
Ой, ви його
Не бийте, ані лайте.
Ой, ви його щовечора
На гуляночко пускайте.
Ой, що ж бо то та й за села,
Що в нім сумно, невесело.
Ані курей не чувати,
Ані людей не видати.
Хоть би –м 10 доньок мала,
Я би-м отутка їх не дала.
Коли жінки
перестають співати, виходять молоді і батьки молодого. Вони здоровкаються з
пропій чанами і запрошують їх в хату. Коли пропійці засіли за стіл, то
починають співати:
Ой, сіли пропійці,
сіли.
Аж сі здригнули
стіни,
А ще краще,
здригнуться,
Як горівки нап’ються
Не жили барвін, барвінком віяв,
Сват пропою збоявся – (2 рази)
В мішок сховався,
Випустіть свата з міха,
Бо це наша потіха.
В цей час за
столом жінки починають прясти, приспівуючи:
Пряду я пряду
За сім неділь нитку,
А за рочок починочок,
А за два сорочку – (2 рази)
Свату
мій добренький,
Позич мені
сороківку
На мід
солоденький – (2 рази)
Я тобі не позичу,
А я тобі дам-дам,
Бо я тебе, свашку-любку,
Віддавненька знам-знам – (2 рази)
Не
стій, милий, під віконцем,
Але
йди до хати.
Бо
впало ми веретенце,
Нікому підняти,
Мусіла- м ся молоденька
Сама
прихиляти – (2 рази)
Потім виходить
молодий з-за столу, бере свого кашкета в руку, три рази нахиляється перед
молодою і просить, щоб вона вийшла вітати пропій чан. Вона простягає свою руку.
Молодий бере за руку і виводить молоду з-за столу. Вона по черзі підходить до
кожного з пропій чан, частує їх чаркою, а вони її подарунком. Коли закінчила
вітати, пропій чани встають з-за столу і виходять на подвір’я, щоб
вирушити до дому. На подвір’ї співають:
Ой, були ми на пропою,
Та їли ми бараболю,
Ні печену, ні варену
Лишень в кагли присмалену.
Ми до свата як бочки,
А від свата як дошки.
Ми до свата горов-горов,
Від свата долинов.
Ми до свата із вечора,
А від свата долинов – (2 рази)
Пропійчани
йдуть додому, щоб трошки відпочити, тому що завтра потрібно знову йти до
молодого і нести свіданок молодій.
Рано в
понеділок свашка молодої ходить до родини і запрошує молодих жінок і подружок
її, щоб зібралися о 2 годині дня несли сніданок до молодого. Сніданок – це
калач, вода солодка (мед розведений).
Коли
зійдуться жінки і дівчата до молодої, мама
молодої кожній роздає, хто що повинен нести. Кому калачі, кому пляшку з
водою, а свашці – бідон з медом. Брат молодої нарізує кори з верби, щоб вплести
молодій в коси. Музика грає марш, і всі
гуртом зі співом ідуть до молодого.
А в цей час в
молодого дружба з молодою під музику бігають до трьох криниць, щоб принести
води, аби молодий вмився. На хустину вішають калач і малу банку. Молода бере за один кінець
хустини, а дружба за другий. І так ідуть по воду. Діти і сусіди підбігають до
них і стараються їм вилити. Тоді вони ідуть набирати вдруге, але вже з другої
криниці, а з третьої вже стараються втекти, щоб воду не вилили. Молода зливає
воду молодому на руки, і він вмивається.
По подвір’ю
бігають діти, які сповіщають, що несуть сніданок; грає музика, а жінки
починають співати:
Ой, ходила молоденька по ганку,
Виглядала молоденька сніданку.
Відай моя рідна ненька заснула,
Так що за мій сніданочок забула.
(3 рази)
Не жили барвін, барвінком віяв,
Вийди, молода, з комори (2
рази)
Покажи личко, брови.
Чи калинонька, чи малинонька,
Чи наша родинонька.
Коли жінки
закінчили співати; з хати виходять молода з молодим, цілуються з жінками і
подружками, потім запрошують їх в дім. Столи накриті холодними закусками. Жінки
сідають за столи. А в цей час свашки молодої нарізають грінками калач, вмочують
в розведений мед і частують гостей молодого. Коли закінчили роздавати солодке,
свашки теж ідуть сідати до столу. Погостювавши, вони виходять з-за столу і
починають завивати молоду в хустину. Посеред хати стоїть лавка, застелена
веретою, зверху подушка, на яку сідає молода, молодий – рядом. Свашки молодої
починають з її голови знімати вельон. Брат розчісує її коси і в них вплітає
кору з верби, яку заготовив. Свашки укладають коси на голову і ложать під них
гроші.
Після
починають її зав’язувати
в хустину. Два рази, по традиції, зав’язують свашки, а
молода рукою знімає. Тоді вони кличуть на допомогу маму молодого. Вона
заходить в хату з своєю, яку приготувала для молодої, і починає молоду
зав’язувати. А в цей час жінки починають співати:
Заплетіть м’я,
ненько моя,
Ще раз у дрібниці,
Бо вже більше не будете,
Лиш одні м’ясниці.
А в п’ятницю у дрібниці,
А в суботу втроє,
А в неділю на подвір’ї
Весіллячко моє.
Ой, заплачеш, молоденька,
В перший понеділок,
Як закладуть на головоньку
Хрещатий барвінок.
Ой, заплачеш, молоденька,
А в другий вівторок,
Як він тобі загадає
Загадок сорок
Ой, заплачеш, молоденька,
А в третю середу,
Як він тебе виб’є в писок,
Сам стане спереду.
Ой, заплачеш, молоденька,
А в четвер четвертий,
Та як буде лиха доля
В тобі кости терти.
Ой, заплачеш, молоденька,
І в п’яту п’ятницю,
Та як будеш вести з корчми
П’яную п’яницю.
Ой, заплачеш молоденька,
А в шесту суботу,
Як він тебе запитає
За твою роботу.
За цей час мати
молодого зав’язала молоду. Молода цілує маму в руку, а мама молоду в голову, а жінки
продовжують співати:
Ой, зелений бурячок,
Та й зелена гичка.
Вчора була дівчинонька,
Нині молодичка.
Молода починає
відрізати молодому віночок з піджака, а жінки продовжують співати:
Ч позволиш, мій миленький,
Мід горілку пити,
Чи позволиш, мій миленький,
Парубків водити.
Не позволю, моя мила,
Мід - горілку пити,
Не позволю, моя мила,
Парубків водити.
Музика грає
коломийку, і молода починає танцювати з молодим вже як подружжя: чоловік і
жінка. Потім вона танцює з мамою, з дружками, заклавши на них віночок з лентами
або вельон, танцює з дівчатами, щоб вони скоро вийшли заміж.
Після починає
дарувати: мамі хустину, батькові сорочку і тим, хто ще є з рідних.
Грає музика, і
всі гуртом ідуть в гості до мами і батька молодої. Прийшли. Там також частують
солодким калачем з медом, але вже гостей молодої. Потім сідають за столи
вечеряти. Повечерявши, виходять з-за столу, хто лишається танцювати, а хто іде
вже відпочивати. На слідуючий день молоде подружжя іде до близької родини молодої
і молодого, сусідів, запрошуючи до молодого на сміїни. Це починається під
вечір. Коли всі зійдуться, сідають за стіл, співають, жартують, бажають молодим
веселого, щасливого життя і розходяться по домівках.
А молоде
подружжя іде спати туди, де повинні жити спільно на благо своєї сім’ї.
11 вересня – Івана Головосіки. На це свято постять, нічого не ріжуть
ножем, а також не їдять нічого круглого, що нагадувало б форму голови. Не вирізають також капусту. В
цей день дотримуються строгого посту. А ще кажуть, що цього дня не можна
користуватися ножем, тому навіть хліб лупають руками.
19 вересня - Михайлове чудо. Його в народі особливо не святкують, але робити в цей день - важкий гріх.
21 вересня – Введення або Друга Пречиста. Після цього
дня птахи відлітають у вирій, настають холоди.
27 вересня велике свято Чесного Хреста. У цей
день постили, тому готують багато страв.
9 жовтня святкують Івана Богослова.
14 жовтня - Покрова. Збереглося й
вірування про те, що свята Покрова була покровителькою війська козацького в
боротьбі з турками. Найбільше це свято вшановує школа, бо цього дня тут
проводяться козацькі забави. Школярі вправляються в лицарстві, а цього року
навіть варили справжній козацький куліш на подвір’ї школи.
8
листопада – Дмитра. Роботу в господарстві роблять, тільки не вишивають.
Святкують усім селом не так саме свято, як
Дмитрову суботу, котра є найважливішою у поминальному осінньому циклі.
Зранку наймають у церкві панахиду по
померлих родичах. А після відправи йдуть помолитися і на цвинтар.
21 листопада – Михайла. На п’ятий
день після Михайла починається Строгий Різдвяний
Піст.
Підписатися на:
Дописи (Atom)